Радіоаматорство сьогодні: непотрібна архаїка чи актуальний модерн?

Сучасна преса рідко пише про речі, які не приносять грошей, або про ті, де гроші не «крутяться». Навіть численні хобі зазвичай дають певний прибуток від реалізації витворів. Передивляючись сучасні ЗМІ, може скластися враження, що головна річ сьогодні – гривні й долари. Та це неправда. Є люди, які чесно працюють на громадських засадах, а коштам, звичайно, радіють, коли інколи хтось підкине, та не роблять із цього бізнесу. Ім’я таким – радіоаматори.

Таке взагалі ще існує?

Невже сьогодні ще хтось користується «морзянкою»? Можливо, будете здивовані, але майже щотижня відбуваються змагання, де у вузьких діапазонах радіохвиль одночасно працюють сотні, а то й тисячі аматорів із усього світу. Спілкуються, звичайно ж, не тільки телеграфом, а й голосом, іноді обмінюються цифровими повідомленнями і навіть фотознімками й відеозаписами. Скажу більше: у сучасних радіоаматорів є навіть власні супутники.

Звичайно, серед таких сьогодні частіше зустрінеш покоління п’ятдесятих-шістдесятих, саме на їхню молодість припав «бум» радіозв’язку й узагалі електронної техніки. Та як не дивно – є й чимало молодих і навіть юних хлопців. І дівчат! Наприклад, в Ільмівці Городнянського району працює Марійка (UR5RSM).

Одного разу я чув (на жаль, тоді відповісти було нічим), як телеграфує... король Іспанії Філіп IV (позивний EF0F). Він, як і його батько й попередник Хуан Карлос I (позивний EA0JC), – теж радіоаматор.

Навіщо це?

У наш час, коли Інтернет охопив ледь не всі куточки людства, а телефон вміє не тільки «дзвонити» – який сенс носити з собою рацію або майструвати величезні антени, щоб докричатися до людини, яку не знаєш, і більш того – не знаєш чи почує тебе хтось узагалі?

Мабуть, таке саме запитання можна поставити й тому, хто власноруч в’яже светри: їх можна купити, але ж то – хобі. Машини можуть зробити більше й якісніше, та чи відміняє це творчість людини?

Серед радіоаматорів хтось майструє власні приймачі й передавачі, хтось більше любить лампи, хтось – мікросхеми, хтось полюбляє працювати надмалими потужностями. Усі вони вивчають особливості різних типів антен, слідкують за розповсюдженням радіохвиль... Це захоплює!

Отже – тільки захоплення?

Є в цієї справи й практична сторона. Не всі, але багато хто з радіоаматорів «дружить» із паяльником, отже, іноді лагодить побутову техніку – для себе, сусідів, знайомих... Між іншим, теж не завжди за гроші. Нерідко у віддалених селах допомагають установити антени, щоб краще йшов телевізор...

Та й це не все. У статуті радіоаматорів зазначено, що під час надзвичайних ситуацій вони стають повноцінними співпрацівниками аварійних служб, допомагають налагодити зв’язок, беруть участь у пошукових та рятувальних операціях. Тобто – все серйозно.

Як стати радіоаматором?

Перше правило, яке має знати кожен аматор, – слухати, слухати й ще раз слухати. Колись, щоб отримати позивний у Центрі радіочастот, потрібно було кілька років бути спостерігачем, вести журнал спостережень... Нині законодавство адаптується до європейських і світових норм, і третю (тобто тепер – найнижчу) категорію отримати простіше, фактично – потрібне бажання та мінімальні знання.

На щастя, тепер для початківця відкриті великі можливості. Щоб ознайомитися з тим, що відбувається в ефірі, можна зайти на сайт websdr.org, обрати один із приймачів (а їх чимало по планеті) і... слухати. Можна придбати недорогий ТВ-тюнер, який підключається до комп’ютера, й налаш­тувати для прийому радіо. Шукайте ключові слова «RTL» та «SDR». Навіть позивний спостегігача можна безкоштовно замовити через Інтернет (swarl.org), щоб потім надсилати QSL-картки тим, кого приймав (також електронні – eqsl.cc).

Якщо необхідність працювати в аматорських діапазонах ще не назріла, можна спробувати себе у громадянських, для них не потрібні ні дозволи, ні ліцензії, якщо дотримуватися регламенту (є обмеження на потужність передавача і тип антени). Найцікавіший – так званий «Сі-Бі» діапазон, приблизно 27 МГц. Він демократичніший щодо тем, які обговорюються, там іноді можна зустріти навіть «радіохуліганів» і просто недружелюбних типів, та в цьому є своя романтика. А головне – у ньому можливе розповсюдження сигналу далеко за горизонт...

Коли ж налаштовані серйозно – в Інтернеті знайдеться чимало матеріалів і для початківців, і для профі. А, може, поруч із вами живе радіоаматор? Придивіться до антен.

Увімкнув – і розмовляй?

Не зовсім. Навіть якщо ви багато слухали, уявляєте, як установлюють зв’язок інші аматори, придбали, скажімо, Сі-Бі станцію, установили антену якомога вище (стережіться блискавок!)...

Справа в тому, що радіохвилі різної дов­жини розповсюджуються по-різному. Короткі можуть багато разів відбиватися від іоносфери і створювати «плями» прийому, ультракороткі – головним чином по прямій, але можуть теж відбиватися – усе залежить від стану іоносфери.

І тут починаються підводні камені. Дальнє проходження залежить від сонячної активності: магнітні бурі порушують зв’язок, плями й спалахи на Сонці, навпаки, сприяють зміцненню іоносферних шарів.

На жаль, цого року сонячна активність зійшла на мінімум, та це не означає, що ефір помер. Цього літа діапазон 27 МГц іноді мовчить днями, тижнями, а потім раптом: «Работает «Батарея», Сухуми, для дальних станций». Марат із позивним «Батарея» – майже за 1200 кілометрів від нас.

На більш довгих хвилях, 7 чи 3,5 МГц (тут уже потрібен позивний), можна непогано попрацювати вночі – іноді навіть із іншими континентами. Та потрібно слідкувати за магнітними прогнозами.

До кого звертатися?

Найвірніший спосіб – завітати до колишнього ДТСААФу в Чернігові, що на Ремісничій (колишній Комсомольській) біля Центрального ринку,
третій поверх офіс 33.

Тут щонеділі близько 11 години збираються найактивніші члени Чернігівської Обласної Спілки радіоаматорів, вони підкажуть і допоможуть, коли щось незрозуміло або не виходить зібрати чи налагодити. Але є й інші аматорські осередки. Інтернет підкаже.

Також щовечора о 21 годині на частоті 144,75 МГц можна послухати, що розповідають на радіоклубі аматори Чернігівщини. Не завжди почуєте там щось про антени чи трансивери, іноді спілкування йде про щось своє, просте, людське, і це також буває цікаво.

Успіхів у ефірі або, як кажуть радіоаматори, – 73!

Олександр БОЖОК, UR5RBJ м. Чернігів

---

Репліка з приводу

Розповідає Олексій Бачок (UT5RB, член кваліфікаційної комісії):

– Колись дальні зв’язки були дуже цінними, для цього потрібно було моніторити ефір, слідкувати за багатьма факторами. Нині в Інтернеті можна подивитись DX-кластери (каталоги тих, кого чутно в ефірі саме зараз. – Авт.) і вже спрямовано намагатися зв’язатися саме із ними. Ми, бідні радіоаматори, натягнувши свої «мотузки», виграємо тільки тому, що десь там, у інших, стоять серйозні багатоелементні антени...

У цьому фанатизмі голов­не, що люди, заразившись справою ще у дитинстві, не кинули її, кожного дня щось складають, будують... У давні часи працював магазин «Юний технік», матеріалів вистачало, будувати антени – було б бажання. Нині – це гроші, та люди все одно роблять. Бо це захоп­лює.

У світі траплялося багато серйозних катаклізмів, і, як показала практика, у такий час державний чи бізнес-зв’язок не працюють. Виручають радіоаматори. Навіть космонавтів після аварійних приземлень шукають...

Цікаво, що у США радіо­аматори – на обліку у військових. І якщо ти досяг якихось успіхів у розробці антен чи встановленні зв’язків – тобі не дадуть закинути цю справу, не допустять, щоб ти скинув рівень досвіду через брак кош­тів чи ще щось. Для цього передбачені бюджети.

У нас із цим АТО... Ки­ну­лися за цифровим обладнанням, а воно дешифрується тими самими станціями, що й шифрується. Вибачте, але розшифрувати «морзянку» декодером можливо тільки якщо телеграфує автомат із чітким ритмом; якщо це робити вручну, то хоч головою об стінку бийся, ніякий декодер тобі не допоможе. У Другу світову над такими повідомленнями ламали голови, навіть, коли війна вже закінчилася... Для порівняння: ізраїльська армія це добре знає, вони вчать цьому радистів.

Що додати? У нас є багато заповідників, є історичні пам’ятки. Я б хотів проїхатися по всіх, провести змагання, із спеціальними позивними відпрацювати кілька тисяч зв’язків із цих місць, надрукувати дипломів і карток, розіслати кореспондентам по світу... Це вкрай необхідно і для туризму (у Болгарії часто проходять такі змагання. Аматори з усього світу працюють, щоб отримати «Диплом усіх святих»; почувши спецпозивний oldcars, дізнаються, що за кілька місяців стартує виставка ретро-автомобілів у Софії й інше. – Авт.) Потрібен час і гроші...

Ми кілька разів їздили по дитячих таборах. Інтерес у дітей є. І у сільських голів теж, та у них голова болить, у першу чергу, за те, як цих дітей нагодувати і де розмістити, де знайти вихователів, медиків, а радіо у цьому переліку десь далеко у кінці...

Корисні посилання

websdr.org – перелік прий­мачів світу, які можна послухати через Інтернет саме зараз.
voacap.com – онлайн-розрахунок вірогідності зв’язку між двома пунктами та покриття сигналу на карті світу.
lcwo.net – навчання абетці Морзе, тренування на приймання різних видів тексту.
spaceweatherlive.com – актуальний стан та прогноз гео­магнітної обстановки на найближчі години.
qrz.com та qrzcq.com – сервіси пошуку інформації про радіоаматорів по їхніх позивних.
ur5r.esy.es – Чернігівська обласна радіоаматорська спілка.
rigpix.com – база даних ра­діо­аматорської апаратури.
windy.com – актуальна карта й прогноз хмарності, вітру, температури на різних висотах в атмосфері, а ще – опадів та гроз.
radiostorage.net – чимала колекція електронних схем різноманітної тематики.
dl2kq.de – сайт Ігоря Гонча­рен­ка, автора цікавих і серйозних пуб­лікацій на антенні теми.
І ще одна підказка – найвідоміша серед аматорів програма розрахунку параметрів антен MMANA.

Опубліковано в газеті "НК" №?61–62 (9725–9726)?•?2 серпня 2018 року

UZ1RR is the great master of beautiful, traditional frames
K1BV Ted - The DX Award Directory
----------------