UT1KY Павло Тарасович г. Ровно

Фотовыставка «Антарктида»

Сентябрьские, надо заметить, очень теплые и погожие дни в Ровно скрашивала фотовыставка Тарасовича Павла Михайловича „Антарктида – шестой континент”.

Павло Михайлович – активный полярник, если так можно выразиться; в 2000-2001 гг. принимал участие в Пятой украинской антарктичной экспедиции, совмещая обязанности радиста и биолога. За год прибывания в холодной, но столь же красивой Антарктике Павло Михайлович сделал фотографии, радующие глаз неискушенной ровенской публики видами ледяной и снежной Антарктиды, написал и позднее по приезде домой издал книгу.

Попытавшись припомнить, что же я знаю об этом далеком и неизвестном мне уголке земного шара, я краем глаза подглядывал в одноименную фотовыставке книгу Павла Михайолвича «Антарктида – шостий континент».

К некоторому огорчению русскоязычного населения Украины (да и зарубежья) книга только на украинском языке, однако готовится анлийский перевод.

Частичку книги я (за некоторым отсутствием времени и терпения ;-) вам и представляю, с некоторыми фото Антарктики:

«Якщо подивитись на карту Антарктиди, то в північно-західній частині цього великого льодового континету можна побачити вузький виступ, який довгим язиком витягнувся в сторону Південної Америки. Це – антарктичний півострів. Вздовж його північно-західної частині на кордонів океанів Атлантичного та Тихого ланцюжком протягуються Південні Шетландські острови. А південніше, ще ряд островів, і тільки через 1500 кілометрів південніше Шетландських островів знаходиться район Аргентинських островів де серед них знаходиться і острів Галіндез, на якому розташована наша, Українська антарктична станція Академік Вернадський. Відносно мису Горн до острова Галіндез нас розділяє біля 1300 кілометрів океану.

Як вже згадувалось, станція Фарадей (а з 6 лютого 1996 року 18 год. 30 хв. станція Вернадський (офіційно “Академік Вернадський”) стоїть на острові Галіндез, найвища точка котрого – холм Вуззл (Woozle Hill) висотою 51 метр. Цей холм часто використовувся (і до цих пір) для огляду за станом льоду в регіоні станції і на нього можна дістатися практично з будь-якого направлення. В результаті, якщо подивитися з холма то видно зігнуті доріжки на снігу в центр холма, які залишаються після тих хто піднімається на холм. Тому холм в 1935 році був названим “Вуззл”, по імені уявної тварини з книги А.А. Мілна (Вінні-Пух), яка була видана в Лондоні в 1926 році – ця тварина завжди лишала при пересуванні спіралевидні сліди на снігу.

Оскільки станція розташована на островах, то можливості для мандрівок досить обмежені – літом на човнах можна дістатися до Мейнланд і ближніх островів Пітерман , Уругвай з колоніями пінгвінів та голубооких бакланів (корморантів), а зимою в найбільші проміжки часу, коли лід в проливі Пенола та Французькому проливі стає міцним, можна подорожувати на лижах та санках по льоду до Мейнланд та ближніх островів, але слід відмітити що в обох випадках мандріваників очікують великі та непередбачені небезпеки, які в минулому приводили до трагічних наслідків

Комплекс станції складається з дев’яти будівель з кам’яним фундаментом. Головна споруда була цілком перебудована в 1981 році. Двохповерховий будинок має дві частини, одна з яких призначена для проживання і відпочинку (із розрахунку на 24 особи), в іншій містяться наукові офіси, лабораторії, медичний кабінет та інші. Нарешті можна роздивитись і ближче познайомитись з місцевістю.

Особливо красивий вид тут на протоку Лемайер – це брама у світ теплих далеких морів які залишились далеко на півночі. Власне Аргентинські острови це живописний архіпелаг з протоками та підводними скелями покритий снігом і кригою, а вперіод антарктичного літа рідкими плямами смарагдово-зелених лишайників.

Клімат тут дуже теплий, за антарктичними поняттями: середньорічна температура складає -4 С. В літку близько 0 С, а в зимку від -5 С до -20 С. Однак це місце відзначачається вітрами і взимку часто трапляється заметіль, яку часто доводилося куштувати навіть в середині травня, коли три дні мело без перерви. Буреломні вітри, як на Антарктичному крижаному щиті тут рідкість, однак часті шторми, що налітають з Тихого океану з поривами до 40 метрів на секунду. Через це нам також довелося пройти.

Мінімальна температура за весь час спостережень на станції зимою не опускалася нижче – 43 С, літній рекорд складає +12 С . Все це зводиться до одного. Людині тут треба вижити. А виживання в Антарктиді – це вміння подолати холод або пристосуватися до нього. Низькі (близько 0 С) середньорічні температури роблять клімат чі не найсуровішим на планеті. Побережжя, що є головними населеними районами становлять лише 0,4 % вільної від криги території Антарктиди. Під дією холода та через велику оптичну щільність світла, рослини тут набули специфічного вигляду – здебільшого, це низькі кіркоподібні або подушковиді лишайники та мох. Снігові водорості – єдині клітинні рослини, котрі концентруються ясно-червоними або зеленими скупченями на снігових кучугурах.

Існування практично всього тваринного світу Антарктиди залежить від моря – воно є і осередком проживання і джерелом харчування. Температура верхнього шару моря рідко буває нижчою точки замерзання. Ссавці і птахи тут забезпечені товстим шаром підшкірного жиру, який відіграє роль теплоізоляції, сприяє плавучості і водночас являє собою істотний резерв на випадок суворої зими.

Пінгвін – найвідоміша з тварин Антарктиди. На самому континенті мешкають лише чотири види пінгвінів (з вісімнадцяти): імператорський, аделі, чинстеп, дженту. Імператорський пінгвін найбільш крупний, майже весь рік проводить в морі і виходить на берег лише взимку , щоб дати нащадків на крижаному припаї (тобто на нерухомій кризі побережжя). Самка відкладає єдине яйце і повертається в море, а самці, згуртувавшись у стаю, висиджують потомство. Для збереження яєць у теплі, батьки тримають їх на своїх ногах, вкритою теплою складкою шкіри, майже нерухаючись три довгих місяці…

Острів Галіндез має своє внутрішнє невелике прісноводне озеро. Його площа складає 90-100 кв. м. і глибина 1,5 м. Грунтові води розвинуті слабо. В літній час топлені води заповнюють котловину озера, інколи переливаючись через краї штучно збудованоі дамби. Озеро повністю звільняється від криги тільки до середини грудня, але вже через два місяці знов ним вкривається.

Становлення припайної криги в бухтах та заливах тихоокеанського узбережжя Галіндеза та зі строни материка звичайно починається у квітні. Дрейфуючі криги, які приносяться вітрами поступово заповняють бухти та затоки. В липні припайна крига утворюється зі змерзлих дрейфуючих, а інколи з великих айсбергів різного звонішнього виду, які інколи нагадують силуети різних тварин і предметів. Так наприклад доводилось спостерігати за айсбергом у котрого висота над водою була приблизно 30-40 метрів і дуже схожий на обеліск.

На острові зустрічаються, як типові представники субантарктичної фауни так і чисто антарктичної – жителі льодового континенту. Можливо, що частина птахів та морських ссавців пересилилась сюди з субантарктичних райнів, з островів, які розташовані північніше 60 градусу південної широти, а частина – з льодових просторів морів Антарктиди та з материка. Хребетні представлені на островах трьома класами – рибами (прибережні води), птахами та ссавцями. Ні земноводних та інших тут немає.

В теперешній час на острові нараховується чотири види ссавців з ряду ластоногих (тюлень Уеделла, тюлень – крабоїд, морський леопард та південний морський котик). Нараховується дванадцять видів птиць, серед котрих найбільш багаточисленні пінгвіни, трубконосі, чайкоподібні. Серед мешканців моря найбільш багаточисленні риби роду нототенія. Зустрічаються декілька видів брюхоногих молюсків, морські зірки, іжаки, губки та асцидії.

Протягом зимівки природний комплекс острова Галіндез сприймається людиною неоднаково. Найбільше різномаїття в суворому житті колективу полярної антарктичної станції носить весна і антарктичне літо. Прихід весни- це не тільки прихід більш теплої пори року, яка супроводжується бурним пожвавленням тваринного світу острова.

Весна це час зміни відзимувавших колективів полярних станцій, прихід суден з новим складом замінників. Це кінець довгої та тяжкої зимівки і радісне очикування повернення додому. Для відзимувавших полярників, зима – самий найкращий час антарктичного року.

Весна. Антарктична зима продовжується протягом трьох місяців: вересень жовтень, листопад. Перша половина весни це морозні, інколи сонячні дні. Вершини гір та підніжжя покриті товстим шаром снігу, біля берегів острова міцно тримається припаяний лід. Признаків весни ще немає – звичайний зимовий пейзаж. Тільки інколи теплі вітри з Тихого океану приносять мокрий сніг. По схилах сопок, які прогріваються сонцем, на кригах бухт та заток починається розтоплення верхнього шару снігу. Вітер з моря приносить плавучі крижини, котрі з’єднуються з припайними крижинами, утворюючи широкий льодовий пояс, який тягнеться майже до горизонту.

Ці вітри, переважно північно-західного направлення, приносять з собою “мокрі завірюхі” та інтенсивні снігопади з на диво велетенськими пластівцями снігу, які сирою пушистою ватою покривають узбережжя сопки та схилу. В такі дні створювати маршрути на лижах майже неможливо: погана видимість недозволяє вчасно спостерігати бачити круті спуски, великі, покриті коркою криги валуни, відвисні обриви та тріщини на льодовиках. На лижи налипає товстий шар мокрого снігу тому приходиться крокувати а не сковзати а інколи нести нести лижи на собі, при цьому провалюючись до поясу у рихлому снігу.

Відгряне антарктична заметіль і знов на острів приходять тумани, “з’їдаючи“ сильно випавший сніг. Весна бере своє і поступово звільняються від снігу, рідким сонцем прогріті, вершини сопок та скал. В листопаді, останньому місяці антарктичної весни стає значно тепліше. Частіше випадають ясні, тихі сонячні дні: вони чередуються з днями короткочасних завірюх та позьомків, сніжних зарядів які приходять з льодового континенту. В основному переважають тумани, дощове моросіння та сніг. В такі дні багатотонні сніжні шапки, які висять на карнізах скал та узбережжях, швидко насичуються водою і з великим гуркітом відриваються. Обвали в цей час на острові не досить поширене явище, зате дуже чітко чути гуркіт зі сторони материка льодовиків, які відломуються. Це утворюються айсберги.

З початком весни вагітні самки тюленів Уеделла виходять з води і розташовуються на березі чи припайній кризі. Настає час народження дітей. З початку вересня раніше спокійні береги бухт та заток пожвавлюються криками зголоднілих, які вимагають молока, молодих щенят, і задоволеним урчанням матерів. В рідкі морозні сонячні дні приємно робити лижні маршрути по березі острова та припаяній кризі вздовж заток Пенола, Стелла та Мік, відшукуючи “родильні будинки” тюленів. Вересень – період виховання нащадків тюленів Уеделла, які закінчуються в жовтні, коли щенята вже змінили, м’яке, ембріональне волосся на постійне. Добре вигодовані щенята лишають батьків, заходять у воду в пошуках їжі. У дорослих тюленів наступає період парування.

Весна – це самий гарячий час маршрутних робіт для біологів та зоологів. Іде досконале дослідження узбережжя острова та смуги припайної криги. На його кромці можна зустріти також тюленів крабоїдів чи морських леопардів, які одиноко чи в групах лежать недалеко від тріщін де є відкрита вода. В кінці весни найчастіше зустрічаються південні морські котики, котрі замітивши людину, активно переходять в наступ на неї.

Тому при знайомстві з цим тюленем найкраще зазделегіть зняти лижі, щоб вчасно викрутитися та швидко втікти на безпечну відстань аби виключити неприємності особливо якщо це великий самець з добре розвинутими кликами. В середині весни на засніжені пологі береги заток, коли сильні вітри ламають припайну кригу, туди прямують великі (до декількох сотень) групи пінгвінів Дженту (інша назва Папуа). Вони приходять на місця своїх постійних гніздувань.

Південно-західна ж частина острова Галіндез населена капськими голубами, футляроносими, домініканськими чайками, це улюблене місце відпочинку на пологих схилах для тюленів крабоїдів, тюлені Уеделла та морських котиків. У вересні біля берегів острова спостерігається скопичення рачків чи криля. Це досить улюблена їжа майже всіх анртарктичних мешканців.

Весною прилітають справжні господарі острова – Скуа (поморники) вони активно витісняють “зимових” птахів – футляроносів. На вершинах скал будують гнізда гігантські буревісники. У повітрі все голосніше звучать крики крачок, домінікакнських чайок, капських голубів, які вибирають місця для гніздувань. Кількість футляроносів, сніжних буревісників до кінця місяця зменшується.

У третій декаді місяця на острів прилітають перші океанічні буревісники – качурки. В колоніях пінгвінів Дженту та Аделі в середині листопада більшість птиці уже сидить на яйцях. Птахи, яки прилшитіли пізніше, ще будують гнізда. Антарктичні пінгвіни в цей час тільки починають будівництво гнізд. На невисоких холмах, які добре прогріваються сонцем, крачки відкладають яйця в гнізда, які побудовані з гравію на високих оброслих мохом холмах, в гніздах домініканських чайок та гігантських буревісників з’являються кладки. Футляроноси покидають острів, в жовтні вони зустрічаються рідко – приходить антарктичне літо.

Літні місяці – це грудень – лютий. Це сезон дощів та туманів. Над островом постійно вісить мокрий бус, туман сирою плівкою обкутує гори та сопки, будови станції. Інколи, протягом декількох днів ідуть дощі, стоїть дуже неприємна погода. Тумани та дощі швидко “з’їдають” сніг. Він пропадає також і на скалах, фактично постійно на острові біліє та лишається льодовик “Вуззлі Хілл” (Айс кеп), що в перекладі означає снігова шапка. Рідко випадають теплі сонячні дні, які нагадують про літо, заспокоюється і по-південному синіє море, радують очі зелені коври мохів та лишайників, веселіше звучать крики багаточисленних пернатих мешканців острова.

В лютому в скупченнях часто зустрічаються південні морські котики, а морські леопарди та тюлені-крабоїди – вже рідкі гості на березі. Поряд з групами південних морських котиків розташовуються тюлені Уеделла. Тут же може знаходитись і тюлень-крабоїд які не звертають уваги на свого ворога – морського леопарда, котрий може лежати по сусідству.

В грудні найбільш оживлений період в колоніях пінгвінів. Більшість птиці вже в цей час мають потомство – спочатку воно з’являється у пінгвінів Дженту та Аделі. Однак невелике число птиці продовжує ще сидіти на яйцях. Нема іще молодняка і у гігантських буревісників та капських голубів. Зате в домініканських чайок та крачок в кінці місяця пташенята вже бігають і при небезпеці вміло ховаються серед каміння. У деяких поморників в кінці місяця також з’являється потомство.

В третій декаді місяця в колонях птиць утворюються “дитячі садки” – скупчення молодих птахів, часто зустрічаються молоді пінгвіни які помінялися, а вкінці місяця починається линька у дорослих осіб. У другій половині січня з’являється нарешті пташенята у гігантських буревісників та капських голубів. Пташенята домініканських чайок до цього часу вже сильно дорослішають і під охороною дорослих вони плавають коло узбережжя, швидко бігають серед каміння, а деякі вже намагаються літати. Все більша кількість пташенят – пуховичків з’являється у крачок, багато пташенят всередині січня у поморників. Закінчується антарктичне літо.

З приходом осені – березень, квітень, травень – починаються перші ранкові приморозки інтенсивно випадає сніг, збільшується кількість штормових днів. З початку березня ранкові морози досягають –3, –6 С. Вдень звичайно тепліше. Дощі межуються зі снігом. Сніг розтає і знов з’являється велика кількість річок та струмків, а схили сопок та гір під час ранкових заморозків вкриваються крижаною кірочкою. Квітень найбільш сніжний місяць. Часті снігопади змінюються вітрами, які приносять сніжні заряди, шторми з океану, приносять заметілі. Снігом вкриваються гори та долини, товстим шаром лягає сніг по берегах бухт та заток. Травень – також місяць штормів та заметілей. Коли затихають вітри, йде щільний сніг, який вкриває все навкруги пушистою ватою. При теплих вітрах інколи напливають тумани та йде дощ. Сонячні дні дуже рідкі, звичайно вони бувають при сильних але холодних вітрах. В заливах та на пляжах збільшується кількість тюленів Уеделла. Ще літом, після закінчення періоду розмноження, у дорослих тварин починає поступоово рудіти волосяний покрив.

Але знов налітає заметіль, злиться штормове море, зграї птиці розсіюються. Інколи на засніжене узбережжя виходить пінгвін Дженту який заблудився і не впізнав свого рідного колись шумного та зеленого дому, знов пропадає в просторі моря. На острів приходить сніжна та порошна зима.

Зима приходить в червні, але різкого переходу від осені до зими непомітно, тільки частіше випадають дні з заметілями, котрі намітають великі гори снігу. В бухти та затоки з моря приганяється багато плаваючої криги, температура повітря в цей час в межах від –2 до –12 С. Інтенсивно починається утворюватися припайний лід. Через різку зміну температури на протязі доби сніжний покрив то інтенсивно розтає то утворюється одноманітна льодова кірка. Сонячні дні стають рідкими. В середині зими часті снігопади та заметілі, інколи до декількох днів не вщухають бурани. “Зимові птиці” – домініканські чайки та футляроноси є постійними на острові, в середині серпня окремі ділянки острова тимчасово звільняються від криги. На засніжених берегах в місцях своїх постійних берегах групами виходять пінгвіни Дженту. Але тільки як лід знов закриває вільний підхід до берега пінгвіни покидають його. До кінця місяця чисельність птиць в таких групах збільшується. Ще частіше починають зустрічатися групи пінгвінів Аделі. Збільшується зграї домініканських чайок та крачок, інколи можна зустріти і досить великі зграї гігантських буревісників. Птиці відчувають прихід весни, але стоїть іще справжня зимова погода...

Pavlo Tarasovich, member the Fifth Ukrainian antarctic expedition
(wintering party 2000-2001)

UT1KY also EM1KY, LU1Z/UT1KY, VP8/UT1KY, EM1KY/mm, LU/UT1KY,
HF0/UT1KY, EA8/UT1KY, TM6JO/UT etc....

e-mail: em1ky(at)rivne.com
ut1ky(at)qsl.net
cb(at)rivne.com

web: www.antarctida.boom.ru

SilverWind (silverwind(at)pisem.net)
24/09/2004