" Пошануймо знову тую славу!.. "  

 



Пам’ять
" Пошануймо знову тую славу!.. "

Сергій СКОРОБАГАТЬКО
Сільські вісті
http://www.silskivisti.kiev.ua/7_010/STARTALL.HTM


Знов наблизився до нас день святий і вікопомний — річниця бою під Крутами. Нині — 89-та. Наступного року буде кругла дата — 90 років. Але новочасні події розгортаються так, що чи не доведеться нам у день героїко-трагічного ювілею не вшановувати пам’ять героїв, а знову боронити нашу волю, нашу долю, нашу державу...

Про Крути написано багато, тож немає потреби знову переповідати подробиці на газетній сторінці, тим більше, що я це вже робив не раз і не два. Але нагадати — треба. Бо, на превеликий наш сором, досі є українці, котрі не знають про Крути (не маю на увазі тих, хто й не хоче знати, і очі заплющує, і вуха затуляє від історичної Правди).

Залізнична станція між Бахмачем і Ніжином. Саме там на лінії Москва — Бахмач — Київ 29 січня 1918 року відбувся нерівний бій сотні Юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького, сотні Помічного студентського куреня та чоти гайдамаків (разом близько 600 бійців) із удесятеро численнішим і незрівнянно ліпше озброєним ворогом — більшовицьким загоном, який в ешелонах сунув на Київ.

Варто, либонь, нагадати, що московсько-більшовицька інтервенція проти Української Народної Республіки почалася 4 січня 1918 року. І сталося так, що захистити юну державу не знайшлося нікого, крім жменьки юних її громадян — гімназистів та студентів. Був у Центральної Ради в Києві Слобідський гайдамацький кіш під проводом самого Симона Петлюри, але мусив залишатись у столиці, борючись проти арсенальських заколотників, які, обдурені й розпропаговані більшовиками, підступно встромили ніж у спину Україні. Тож лише одну чоту послано було на допомогу юним добровольцям, та й то — запізно. І все ж завдання наші хлопці виконали — на кілька днів затримали ворога. Це дало змогу делегації УНР гідно відбути Берестейські перемовини. У тому бою загинуло більше половини оборонців Києва, між ними командир Помічного студентського куреня В. Омельченко. Частину гімназистів та студентів п’яні матроси захопили в полон і люто закатували. Найстаршому ледь минуло двадцять два роки, наймолодшому — п’ятнадцять. Пізніше близько тридцяти юних героїв було поховано в Києві біля Аскольдової могили. За радянських часів могили, певна річ, зруйнували. Тепер тут стоїть пам’ятний знак, щороку відбуваються жалобно-врочисті заходи. А на самому місці бою під Крутами торік урочисто відкрито Меморіал юним героям.

Добре пам’ятаю той день. З’їхалося-зійшлося безліч людей. Був і виступив останній Президент УНР в екзилі (на чужині) Микола Плавлюк. Був і виступив чинний Президент Незалежної України Віктор Ющенко. Пам’ятаю, що сказав добродій Микола про крутянський бій: «Він дав перемогу окупантам, але започаткував змаг (боротьбу. — Ред. ), який дав перемогу нам». І пам’ятаю тодішні слова добродія Віктора: «Десятки років ми мусили замість героїв Крут ушановувати гарматку біля «Арсеналу». Але сьогодні наше суспільство змінюється, його знаковість стає іншою...»

Дозмінювалось... Дознакувалося... Що сталося відтоді з нашим суспільством, з владою, з Президентом — бодай не казати. І просвітку немає. Президента відсунуто вже на такий задній план, що й не видко його президентства, а незабаром, можливо, і посади такої в державі не буде, і мовою державною стане іноземна, і сама державність чи й залишиться. Знову й знову зринають у пам’яті рядки з пісні про Крути: «І суне зажерлива, мов сарана, ворожа московська навала...» Вже й насунула...

Світлим промінцем у суцільній млі світить нам громадянський подвиг лиш однієї людини — колишнього міністра, а нині — народного героя. Він підхопив готовий упасти прапор Майдану, гуртує людей, котрим болить велике всеукраїнське лихо, кличе на борню за Україну, за її волю. І вже очолив ту борню. Віриться, що переможну.

Тож станьмо й ми, добрі люди, у ті лави. Ніхто не оборонить і не порятує нас, окрім нас самих. Не допустімо знов настати лихій годині, коли доведеться братися до зброї. На нашому боці — Правда і Закон, з нами — Бог.

І не забуваймо гірку славу Крутів! Вона й сьогодні світить нам і навчає нас. Ушануймо ж знову тую славу!
 


UZ1RR Updated: