"Народний протест — це єдиний спосіб донести до влади нашу потребу в справедливості, наше право на цю справедливість"
23 січня громадський рух «Народна самооборона», започаткований Юрієм Луценком, розпочав розбудову своїх регіональних осередків. Сьогодні ми пропонуємо увазі читачів публікацію, де викладено основні завдання та мету цього громадсько-політичного об’єднання.
Ми не можемо сподіватися на допомогу жодної владної інституції. Всі, для кого слова Свобода, Демократія, Закон, Справедливість, а — найголовніше — Україна, не є порожніми, вихолощеними політичними гаслами, мають розраховувати лише на себе. Ми повинні самоорганізуватися і зібрати громадянську волю в один кулак. Це захист для кожного з нас і запорука перемоги нас усіх. Моя мета полягає у тому, щоб прискорити цей процес самоусвідомлення громадянської позиції українських людей.
Переконаний, що успіх цієї справи залежить від безумовного дотримання п’яти принципів Народної Самооборони. Вони не можуть змінюватися, їх не ставлять у залежність від особи лідера чи партії, ці принципи не повинні стати предметом політичного компромісу.
Юрій ЛУЦЕНКО.
I. Що відбувається
Нам усім треба визнати, що вони нас обманюють.
Вони нам брешуть.
Вчора одні нам говорили, що заради народу будуть єдиними і що відставлять свої суперечки вбік, а потім влаштували публічне посміховище з власних амбіцій.
Інші вже сьогодні «зробили наше життя кращим». Для цього вони підняли податки, у кілька разів підвищили тарифи і заморозили зарплати та пенсії.
Разом вони перетворили Верховну Раду на базар, на якому торгують законами та посадами. Кабінет Міністрів — на «іконостас» одіозних кучмістів.
Вони шаленіють від безкарності. Вони відчули, що їх ніхто не контролює.
Вони продовжують брехати, що завтра буде краще. А завтра, напевно, будуть судити тих, хто не помер з голоду, бо у такій ситуації вижити зможе тільки злодій.
Самі ж вони жили добре ще вчора, живуть непогано сьогодні і ще краще збираються жити завтра.
На одних телевізійних каналах вони борються за щастя і добробут трудящих. А на інших каналах показують діаманти їхніх дружин та наряди їхніх коханок, які коштують більше, ніж бюджет маленького українського містечка.
Вони не просто крадуть.
Вони цим вихваляються.
За скромні зарплати чиновників вони один поперед одного вибудовують собі замки.
Вони мають нас за лохів.
Для нас вони мають куплені суди, «безпредєл» у місцевій владі і видовищні політичні спектаклі по телевізору.
Так, вони багато говорять правильних речей про бандитів при владі, про корупцію, про несправедливість.
Але за цією балаканиною йдуть роки і нічого не змінюється.
Їхні розмови не мають результатів. Вони нічого не роблять.
А тих, хто це поодинці робить, або лякають та купують, або викидають із влади. Білі ворони небезпечні для чорних зграй.
По телевізору, про наше око, вони сваряться. А потім йдуть і тихо домовляються. Домовляються проти нас.
Коли ми обурюємося, вони застосовують єзуїтський прийом: кажуть нам, що держава не витримає наших потреб. Всі гроші, мовляв, ідуть на розвиток економіки і, якщо ми хочемо гідних зарплат і пенсій, то ми — проти України.
У них, як у кожного афериста, «все деньги в деле», і тому вони не можуть віддати нам зароблене нами.
Нам усім уже стало очевидним, що збудувати справедливу, заможну державу для громадян, а не для влади у такий спосіб неможливо.
II. Чому так відбувається
Ми перемагали, коли були разом. Всі поразки — від розбрату та зрад тих, кому ми дали владу.
Вони поділили країну на «москалів» та «бандерівців». Але між собою знайшли спільну мову і поділили владу між собою.
І ми, голосуючи на виборах, вибираємо або одних «жирних котів», або інших. Ми велика, але приспана нація, яку ділять, щоб грабувати.
Те, що ми можемо у таких умовах вибрати добру владу, — ілюзія. Доброї влади без контролю людей не буває ніколи.
Ми повинні зрозуміти, що народ, який протестує проти дій і бездіяльності влади тільки раз на п’ять років голосуванням на виборах, просто приречений на животіння.
Вони перед кожними виборами пропонують нам свої гасла. Ми своїм голосуванням даємо їм владу. А потім — вони нас дурять. І відсутність нашого протесту вважають мовчазною згодою.
Ми тримаємо дулю в кишені і наївно думаємо, що ця дуля їх злякає.
А вони тим часом нав’язують нам свої правила гри.
Ця держава існує за принципом «лохотрону». І навіть порядні люди, які потрапляють у цю систему, поодинці не можуть нічого змінити.
Влада і політики почнуть зважати на наші інтереси тільки тоді, коли ми їх змусимо до цього.
Змінювати треба систему.
III. Що робити
Чиновники в усьому світі однакові.
Усе те, що відбувається зараз в Україні, час від часу стається у будь-якій цивілізованій країні. Але тоді, включаючи новини, ми бачимо багатомільйонні мітинги, загальнонаціональні страйки та перекриті дороги.
Нам намагалися вбити в голову, що так борються проти багатих. Ні, там знають, що статки можна заробити і тяжкою щоденною працею. Там ставлять на місце тих, хто робить спроби присмоктатися і жирувати на людських сльозах. Багатіти треба разом з державою та народом, а не за їхній рахунок.
Час від часу будь-який уряд навіть у розвинутій країні потребує холодного душу. Тим паче в нас, де влада вважає, що ми живемо лише для того, щоб їй платити.
Народний протест — це єдиний спосіб донести до влади нашу потребу у справедливості, наше право на цю справедливість.
Це єдиний спосіб, щоб багаті поділилися із бідними.
Це єдиний спосіб змусити владу вдарити по руках корупціонера і дати йому зрозуміти, що красти — це злочин.
Це єдиний спосіб привчити політиків, що брехати гріх.
Чому ми дозволяємо нас грабувати?
Чому вибираємо терпіння?
Нам на перешкоді стоїть зневіра.
Тривалий період безправ’я убив нашу віру у власну силу.
Насміхаючись над нашими вимогами справедливості, вони кожного дня утовкмачують нам, що протестами ми нічого не досягнемо.
Ми кличемо до Народної Cамооборони.
Народна Cамооборона — це не партія. Це об’єднання вільних громадян для боротьби за свої права, для протесту проти свавілля влади.
Бо народний протест — це єдине, чого вони насправді бояться.
Як тільки пролунав заклик до «Маршу справедливості», тисячі людей з усієї України звернулися до нас із запитаннями: де? і коли?
Ми відповідаємо: У КИЄВІ, НАВЕСНІ
Бо ми вже не ті. Ми маємо досвід перемоги.
Ми спроможні тиснути на владу і змінювати її.
Бо ми насправді — єдине легітимне джерело влади в Україні. Настав час усім це зрозуміти.
Також настав час зрозуміти і всім, хто хоче мати право називати себе чесними політиками будь-яких кольорів, припинення зрад, об’єднання — це не забаганка, а їх борг перед нами, їх обов’язок перед Україною.
Ми зберемося всією країною: зі Сходу і з Заходу, з Півдня і з Центру, з сіл і з міст.
Наш протест буде мирним і праведним.
Але ми чітко і твердо скажемо цій владі, чого хочемо.
Ми хочемо гідно жити в заможній країні.
Ми хочемо правди і справедливості.
І вони або почують нас, або підуть геть.
Ми переможемо!
Принципи Народної Самооборони:
1. Не кради і не давай красти іншим.
2. Не бреши і не давай брехати.
3. Не бери і не давай хабарів.
4. Не бійся боротися за свої права.
5. Люби Україну.
Завдання Народної Самооборони:
1. Достукатись до серця кожного українця.
2. Згуртувати українську громаду.
3. Об’єднати всі патріотичні сили.
4. Збудувати справедливу державу.
5. Досягнути єдності України.
Форми Народної Самооборони:
Мусимо визнати: в Україні виконавча влада оголосила нам війну. Нам не залишається нічого іншого, як захищати себе і наші сім’ї. Мова не йде про насильницькі дії — наш протест буде організованим та мирним.
Ті, хто не згідні з хабарами та «відкатами», — мають право на економічну самооборону.
Ті, хто не погоджується на чужі та ворожі цінності, — мають право на духовну самооборону.
Ті, хто не хоче терпіти злиденних зарплат та пенсій в умовах галопуючих тарифів, — мають право на соціальну самооборону.
Ті, хто проти розколу України та перетворення її в колонію супердержав, — мають право на патріотичну самооборону.
Наші союзники і вороги
Наші союзники — чесні і небайдужі люди: члени різних партій та безпартійні, віруючі різних конфесій та атеїсти, люди, які говорять правду на будь-якій мові.
Наше ставлення до політичних партій та державних інституцій залежить не від їхнього кольору та гасел, а виключно — від їхніх дій. Якщо вони діють у відповідності з нашими принципами — вони союзники Народної Самооборони. Якщо ні — нас розсудить Україна.
