Поетичний альманах

Газета «Наше слово» Черкащина від 11 квітня 2014 року.
Надіслав Микола UT0CK

---

Матерям непотрібна війна!

Не веселе весняне свято-
В серці мами тривоги набат;
Прийшов ворог у рідну хату.
Підняв зброю на брата брат…
Там синочок на варті кордонів
Сміло дивиться смерті в вічі…
Тяжкі ночі у мами,безсонні,
Небезпека, загроза, відчай…
І молитва свята материнська
Криком чайки до неба злітає…
Наша мати проста, українська,
Матерів всього світу благає:
Простягнім одна одній руки,
Хай відчують війни палачі,
Ми не хочемо вбивств і розлуки,
Нехай згинуть розбрату мечі…
Ну скажіть нам, за що і навіщо
Йдуть під кулі наші сини?..
Материнські прокльони – зловіщі,
Вам ніколи не змити вини…»
Мати, ненька, згорьована лихом…
Не святкова сьогодні весна…
Над землею пташиним криком
Лине «Нам непотрібна війна!»

Віра ТАРАНЕНКО

Президентські перегони

Кандидати – достойники,
Кого ж вас обрати,
Щоб дала ваша робота
Гарні результати?
Було вас уже чотири,
Та, якщо згадати,
Для людей ви що зробили,
Для простої хати?
Кожен дбав про свій здобуток,
В золоті купався,
А народ за двадцять років
З колін не піднявся.
А останнього «вождя»
Не можем впіймати,
Втік в Росію,
Хоче звідти нами керувати.
Залишив він після себе
Глибоку руїну –
Зруйновану, обкрадену
Неньку – Україну.
Ось таке розчарування –
Маєм те, що маєм.
Та надію в світле завтра
Ми все ж не втрачаєм.

Катерина Ананьєва


Наболіле

Моє рідне село вимирає,
Хат багато порожніх стоїть,
В них ніхто вже дітей не чекає,
Там немає кому їх зігріть.
А колись в них весілля справляли,
Люди щирі й привітні жили.
До схід сонця щоденно вставали
І трудитись на працю ішли.
А як стомлені з неї вертались –
Задушевні співали пісні.
І у мріях своїх сподівались,
Що дні прийдуть погожі й ясні.
І хоч важко було піднімати
Своє рідне село із руїн,
Селянин наш трудився завзято,
Бо хотів життя кращого він.
Тепер влада нова хазяйнує
І незавжди поводиться гарно…
Безнадійно старенькі сумують,
Схаменуться благають негайно.
Наша молодь ніде не працює,
У селі місць робочих немає.
Уночі в односельців ворує,
І ніхто їх за це не карає.
За село своє рідне боюся,
Переміни на краще чекаю,
Перед Господом щиро молюся,
Допомоги усердно благаю.

Зіна Гвоздь.