* * *
Про мого земляка …
Притулились до вулиць двори,
Поховались в садки білі хати.
У долині злились дві Сури –
Звались Мокра та Камишувата.
Мої предки три сотні років
Тут жили, щедру землю орали.
Пам'ять роду з минулих віків
В двадцять перше століття проклали.
І не мріяли з давніх давен,
Що зростуть так життєві потреби –
Сіруваті колеса антен
На супутники дивляться в небо.
Біля хати мого земляка,
(Його Віктор Іванович звати)
Здійнялась дивна вежа тонка,
Мабуть хмару хотіла дістати.
Це місцевий аматор-радист
Спорудив всім на диво антени.
До паяльника має він хист –
Знають всі у селі достеменно.
У далеких, незнаних світах,
Що за обрій сховалось чимало.
Хто дружити з ефіром мастак,
Чує інколи кличні сигнали.
Від отого передавача,
Що Іванович склав та настроїв,
Від його мікрофона й ключа,
Від антени чудної такої.
Лине в даль його кличний сигнал,
Щоб знайти побратимів ефіру.
Його чує жаркий Сенегал,
Його чують у горах Паміру.
І не відає радіо меж,
Скаже всім, що у нас в Україні
Є ефіру аматори теж,
Що з «морзянкою» дружать понині…
… Все нове на селі пророста:
Інтернет та зв’язок стільниковий,
Але вірю антена ота
На цю землю впаде ще не скоро.
В. Хвостенко (UR5FIX) Одеса 2010 рік.
